Ми народжені для мандрів.
Не тому, що обрали цей шлях, —
така природа нашого розуму:
сягнути межі
лише для того, щоб рушити далі.
Ми рухаємося
не заради останнього рубежу.
Ми рухаємося,
бо шлях —
це життя,
а нерухомість —
смерть.
Наш корабель —
наш дім,
що пливе крізь вічність.
У нас немає якоря,
крім цікавості,
немає компаса,
крім спраги незвіданого.
Іноді сумнів
шепоче:
навіщо?
куди?
що чекає попереду?
Та безмовна нескінченність
відповідає
тим самим покликом.
І тоді ми знову запускаємо двигуни —
і продовжуємо шлях.
Текст
У світі таємничих казок
Посеред темряви ти стоїш
і тут ти зазвичай щасливий,
та скутий вимогами суспільства.
Я вагався, чи варто летіти
звідси, від щастя, — до зірок, у незвідане
над головою притягальне, глибоке, синє небо
Я не мав вибору Я полетів мій дім покинуто
Мій двигун викривлює простір і викривлює час
Це мій життєвий шлях — бути космічним блукачем
Я йду вперед, для мене це головне
Це мій космос, і я володар глибокого космосу
Як хоробрий маленький гобіт,
я покинув свою затишну нору
Тож, Всесвіте, я грокну тебе
адже моє життя — під моїм контролем
І ось я посеред космічної одіссеї
Я бачу небачене раніше
Безкраїй космос, землі й моря
переді мною, мов відчинені двері..
Our ancestors — and I mean the fish — conquered the ocean, then the land, then the sky. Now it's our turn to conquer space. Sure, it's warmer at home and there's way less radiation. But comfort was never meant to last.
Коментарі
Будьте першим, хто залишить коментар.